Контакт-центр: 0 800 300 545
  • A- A A+
  • Чорнобиль – це біль кожного

    001

    26 квітня 2016року спливає 30 років страшної трагедії. Забути це неможливо, адже Чорнобиль – це біль кожного.
    Тетяна Шикіна у далекому 1986-му жила у місті Прип’ять. Катастрофа, що трапилась, кардинально змінила всі плани Тетяни та її майбутнього чоловіка Валентина. У час, коли трапилась аварія, Тетяна проходила практику у Прип’ятському вузлі зв’язку і, 26 квітня 1986 р., коли прийшла на роботу, навіть не звернула увагу на те, що колеги пошепки говорили між собою про аварію на атомній станції.

     

    Наступного дня, як і зазвичай, люди йшли на роботу. Тетяну та Валентина, так само, як і більшість місцевих жителів, трохи насторожили вертольоти в небі. У повітрі було чути паленим. Проте паніка почалася лише тоді, коли у неділю в обід оголосили, що автобуси чекають, аби евакувати усіх з міста.

     
    002
    004

    Як каже Тетяна, наказали не брати нічого зайвого, бо через три дні всі повернуться назад. А вдома була її мама, ніби нічого і не сталося.

     

    Я почала збиратися,- каже Тетяна,- і через пів години з рідними вже стояла біля свого будинку і чекала на автобус. Під’їхав він аж о 17:00 год. Усіх евакуювали у село Луговики, Поліського району, за 50 кілометрів від Чорнобиля. Там сім’ю підселили в маленьку хатинку до старенької бабусі.

    20160217_173018

    Через декілька місяців після аварії сім’я Шикіних вже і не сподівалася на повернення додому. Тетяну вже в травні направили завершувати проходження практики у Макарівський вузол зв’язку на ціле літо.

     

    В серпні 1986 р. молода сім’я переїхала у Тернопіль і їм виділили помешкання.

     

    -У 2003 році ми побували в Прип’яті. Я так довго хотіла побачити свою домівку. Бо вона мені весь час з’являлась в снах. А коли приїхала, то навіть не впізнала… Пуста коробка, вікна розбиті, стіни сірі, шпалери обірвані. І жодної речі, яка нагадувала б про те, колишнє життя.

     

    Одразу, Тетяна розпочала працювати на 24-му відділенні м. Тернополя.

     

    У Тернополі вони живуть і донині. На даний час, Тетяна працює диспетчером Тернопільської дирекції УДППЗ «Укрпошта».


    Підписатись на новини