Коли і серце, й руки золоті

PICT0713

Віра Нінічук уже 11 років працює підмінним листоношею, тож добре знає у Камені-Каширському всі дільниці. В середньому на одній дільниці 492 двори та 1336 жителів. Спочатку, зізнається, трохи боялася, а потім звикла, бо робота та ж сама, тільки люди різні.

 

Цікаво, що її молодша сестра Тетяна теж працює на пошті – начальником відділення поштового зв’язку у рідному селі Нетреба, що на Рівненщині. Якось приїхала Віра Миколаївна провідати рідних, а мама (їх вже 82) розповіла, що в сусідньому селі жінка вишила для храму рушник у вигляді ікони. «І я такий же зроблю», – пообіцяла донька.

 

PICT0712

– Вдома у нас вишивали і мама, і сестри, – розповідає, – Тож і мене це захоплення не минуло. Спочатку то були рушники, серветки, доріжки, а тепер усе частіше вишиваю бісером ікони.

 

Хто буває вдома у Віри Нінічук має можливість помилуватися її роботами і переконатися, що квіти у неї не лише на полотні, а й усюди на обійсті.

 

– І квіти садити, і вишивати є для кого: виростили з чоловіком двох синів, дочекалися п’ятеро внуків – два хлопчика і три дівчинки.

 

Тож хай ніколи не переривається, не закінчується чарівна ниточка родоводу, хай на полотні долі народжуються нові візерунки.