Пошта в моєму житті

IMGP0048_1

Прочитавши про підготовку святкового номера газети «Поштовий вісник» та можливість написати розповідь на тему «Пошта в моєму житті» в думках умить пролетіли спогади, перед очима пропливло все свідоме життя.

 

1973 рік – закінчення школи, мрія стати вчителем. Та не судилося.

 

В січні 1974 року, в неповних 18, пішла працювати листоношею в рідному селі Дубове з зарплатою 62 руб. 50 коп.

 

Цікаве спілкування з жителями, відчуття що ти потрібна, на тебе чекають, зробило свою справу. Забула про дитячу мрію навчати дітей. Коли не раз чула від своїх колег: «Пошту треба полюбити», думаю: «Це про мене». Хотілося чогось більшого, чогось досягнути в своєму житті. Мене переповнювала радість, коли начальник відділення поштового зв’язку Дубове залишала мене на якийсь час у ВПЗ саму та ще зобов’язувала надавати усі поштові послуги.

 

Час минав, після пройдених при Волинській дирекції двотижневих навчальних курсів для начальників відділень зв’язку, я з великим бажанням та задоволенням пішла працювати підмінним начальником у ВПЗ.

 

Працюючи начальником відділення поштового зв’язку Свидники Ковельського району зустріла свою половинку в житті, з яким прожили вже майже 40 років, дочекалися онуків. Менша Ірина після закінчення Львівського електротехнікума зв’язку розпочала свій трудовий шлях оператором поштового зв’язку. Старша Олена втілила в життя мою дитячу мрію – працює вчителем.

 

Щоразу, коли проводжу екскурсії та розповідаю про пошту школярам чую від вчителів: «Ви могли б бути нашим хорошим колегою». Подумки я їм відповідаю: «Вчитель потрібен не лише в школі, важливо вміти передати свої знання іншим, пояснити незрозуміле, знайти ключ до кожного. Це так допомагає мені на роботі». Свій досвід я залюбки передаю молодому поколінню, багатьох з них навчила жити, працювати та любити пошту.

 

Вважаю, що життя прожито не даремно. Цьому є підтвердження, до Дня Конституції я отримала високу нагороду – Почесну Грамоту та нагороджена Почесною Відзнакою Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта».

 

Своєю нагородою перш за все я завдячую колективу ЦПЗ №4, дякую керівництву Волинської дирекції та УДППЗ «Укрпошта».

 

Пошта – це моє життя і якби була можливість прожити його вдруге, я б нічого не змінила. Без пошти я не уявляю свого життя.

Підписатись на новини