Контакт-центр: 0 800 300 545
  • A- A A+
  • Розкажи про світ, в якому тобі хотілось б вирости!

    Саме таку тему у своїх творах розкривала учнівська молодь Харківщини в рамках 44 –го Міжнародного молодіжного конкурсу творів епістолярного жанру.
    Подібний конкурс проходить вже не вперше, і приємно відзначити, що кожного року конкурсних робіт стає все більше. Це свідчить про те, що підростаюче покоління виявляє цікавість до листування. Журі з визначення кращих листів працювало протягом п’яти місяців і прийшло до висновку, що більшість робіт дітей, які надійшли до участі в конкурсі, відзначалися оригінальністю думки, щирістю висловлених почуттів та глибиною викладеного матеріалу.

     

    Розкриваючи тему конкурсу, діти виявили небайдуже ставлення до майбутнього своєї Батьківщини, до подій, що відбуваються в Україні, виступаючи за мир, злагоду і єдність рідної країни.

     

    Вашій увазі пропонуємо учнівські твори-роздуми на запропоновану тему.

     

     

    “Привіт, друже. Я писав тобі про лихо, яке спіткало нашу Україну – війну на сході. Ти, звичайно, про ці події знаєш з інтернету, радіо, телебачення. Олексію, тяжке випробування лягло на плечі українського народу. Тисячі життів забрала ця війна. Кожного дня, друже, ми говоримо про це. Мама навіть часто плаче, вечорами в’яже теплі шкарпетки для бійців. Тато зі мною і братом веде розмову про бойовий дух наших солдат, про побратимство. Знаєш, мені також хочеться чимось допомогти країні. Пам’ятаєш, як ми мріяли про подвиги! Я відкладаю свої кишенькові гроші, щоб придбати бронежилет для бійців. Може, він збереже чиєсь життя. Не хочу сидіти бездіяльно. Це брутально, образливо і підло.» – Гнідь Сергій.

     

     

    «Привіт, Сонячний Промінчику! Уже три дні ллють дощі, і я сумую за твоїм теплом. Знаєш, я вже мрію про своє майбутнє! Воно буде таке ж тепле, як твої обійми, таке ж чисте, як гірський струмочок, і таке ж солодке, як бабусині пиріжки з вишнею. Мені б цього так хотілося… Мрію, щоб тато приходив з роботи веселий, бадьорий, щоб він не думав про гроші. Скажи, промінчику, чому людям не платять за роботу теплом, або, наприклад, радістю? Я так сподіваюсь, що з екрану телевізора зникнуть танки та воєнні. Кажуть, що війна поруч… Промінчику, я мрію, що ти, твої братики і сестрички освітять весь наш край і повернуть його красу. Та найбільш хочу, щоб ти, промінчику, зігрів холодні серця важливих людей, які керують Україною, щоб вони зрозуміли, що вона у нас одна і єдина.» – Кущ Юлія.

     

     

    «Любий мій друже Томасе! Довго обдумували твій останній лист. Ти питаєш, в якому світі я хотіла б вирости? А що таке ідеальний світ? Світ, у якому ніхто не вмирає, у якому панує вища ступень естетичного уявлення про спокій та мир, досконалість у відносинах між людьми, бездоганний та довершений устрій суспільства, абсолютна істина? Усе на вищому рівні! Щасливе життя настало б тоді, якби людство досягло досконалості. Як на мене, ідеальне – це не завжди щастя. Та у кожного щастя своє. Мрію про світ, в якому б мені було затишно та зручно. Хочу вирости у світі, де людина розуміє людину, де співчувають чужому горю і проймаються чужою радістю, а щира допомога є нормою. – Шаповал Дар’я.

     

     

    «Світ, в якому я б хотіла вирости – неповторний. Кожна людина у ньому особистість. Тут не існує горя, усі веселі, нікому не сумно. Смутку і сліз просто не буває. Зовсім не існує хвороб, які приносять біль і страждання. Кожна людина працює по совісті, любить свою роботу і виконує її на користь усій спільноті. У моєму світі ніколи не буває воєн, бо всі один одного поважають і не ставлять себе вище іншого. Люди звертають увагу на душу та серце іншої людини. Я б хотіла зростати у світі, де немає одноманітності, де кожна подія несе лише позитивні емоції та покращує настрій, а кожен новий день є незабутньою пригодою. У моєму світі зростає лише той, хто щирий і справедливий, не здатний на підлість, навіть у думках, та гідний громадянин своєї країни» – Гайдаржи Єлизавета.


    Підписатись на новини