Чорна біль – Чорнобиль

Минає 30 років, а Чорнобильська трагедія продовжує хвилювати людей: і тих, кого вона ”зачепила своїм чорним крилом”, і тих, хто народився пізніше далеко від цієї скривдженої поліської землі.

 

26 квітня 1986 року назва невеличкого містечка Чорнобиль, що на півночі України, стала відома цілому світові. В той час, коли країна безтурботно готувалася до святкування 1-го травня, на Чорнобильській АЕС сталася жахлива аварія – на четвертому енергоблоці вибухнув ядерний реактор. В результаті вибуху тонни ядерного палива було викинуто в атмосферу, активність реактора продовжувалася понад 10 днів… Масштаби трагедії замовчувались на той час, але евакуація жителів Чорнобильської зони почалася в перші дні аварії.

 

На дезактивацію території було „кинуто” пожежників, курсантів МВС, військові частини. Людей направляли в самісіньке пекло без достатніх засобів захисту і нічого не пояснивши. Потрібно було терміново локалізувати джерело радіації. У ліквідації наслідків приймали участь і «нинішні» працівники Чернігівської дирекції.

 
IMG_9770

«В той час я працював інспектором ДПІ у відділі по обслуговуванню секретних об’єктів, який знаходився у селищі Любеч, Ріпкинського району. Другий подібний секретний об’єкт знаходився саме в Чорнобилі, але про аварію на ЧАЕС я дізнався лише 27 числа, як прийшов на чергування», -підтверджує «секретність» трагедії і наш колега, заступник директора Чернігівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Сергій Шульга. «Розпорядження про відрядження працівників нашого відділення до Чорнобиля надійшло пізніше і полягало у ліквідації документації, зброї. Ліквідація аварії тривала до грудня місяця, і в той час ми не розуміли повністю наслідків цього вибуху».

 
Куліш

Ділиться спогадами про Чорнобильське лихо і начальник виробничо – вимірювальної лабораторії Іван Куліш: «Бiда у цій страшній зоні причаїлася скрiзь: i в повітрі, й у землі. Рівень радіації «зашкалював» і перевищував норми в сотні разів. Навіть техніка була «заражена» на стільки, що її всю ліквідовано в могильники. Вражає і те, що патріотизм людей «зашкалював» ще більше, ніхто навіть не думав якось «відкосити чи відмазатись», як чинить дехто зараз».

 

Так, збитки аварії оцінити неможливо. Це не лише будівлі та споруди, чудові краєвиди, врожайні сади, прекрасні ліси, якими славилась чорнобильська земля. Це загублені життя, зламані та покалічені долі дітей. І чи дасть нам хтось гарантії – що сьогодні така трагедія не повториться знову?…

 

Чи думав хтось 30 років назад, що мине небагато часу, і тисячі ліквідаторів, здорових молодих людей, почнуть хворіти та помирати рано, в десятки разів підвищиться частота захворювань в дорослих та дітей. Це трагедія небаченого масштабу і наслідки її ще довго буде нести на плечах наш народ.

 

Біль Чорнобиля назавжди залишиться в пам’яті людей чорною страшною безоднею…